Філіппінська тенісистка Александра Еала поспілкувалася з журналістами після перемоги над Джессікою Пегулою у фіналі турніру WTA 500 у Вашингтоні, де здобула свій перший титул WTA
– Вітаємо з першим титулом WTA. Які у вас зараз емоції після цієї перемоги?
– О, Боже мій, я просто неймовірно щаслива. Зараз намагаюся усвідомити все, що сталося. Це просто чисте щастя.
– Розкажіть, якими для вас були останні 24 години. Що відчували під час першої частини фіналу, потім упродовж усього очікування через дощ, і що змінилося після поновлення матчу? Джессіка сказала, що це були ніби два різні матчі, зважаючи на погодні умови. До того ж сьогодні ви грали дуже добре.
– Так, це були справді божевільні 24 години. Якщо чесно, мені здається, що я розминалася вже тисячу разів. Через погоду все постійно змінювалося, було дуже багато непередбачуваних моментів. Я хочу подякувати організаторам турніру за те, що вони були настільки уважними до нас, допомагали нам пройти через усе це й ухвалили рішення провести фінал у понеділок. Це було чудове рішення.
Звичайно, було непросто. Водночас подібні дощові паузи траплялися зі мною вже багато разів у житті. Ця ситуація стала ще однією такою історією, хоча цього разу ставки були значно вищими (сміється). Думаю, мені вдалося не поспішати, проаналізувати все, що сталося в першій частині матчу, зробити висновки й максимально використати їх після поновлення гри. Мені здається, це спрацювало досить добре.
– Здавалося, що сьогодні вболівальники підтримували вас ще гучніше, ніж учора. І навіть здавалося, що сьогодні на трибунах було ще більше філіппінських уболівальників. Ви це також відчули?
– Ні, не сказала б. Але я була дуже приємно здивована тим, скільки людей прийшло сьогодні. Я неймовірно вдячна всім уболівальникам, які вчора чекали цілий день. Вони залишилися до кінця. Також знаю, що людям удома довелося майже не спати, щоб стежити за матчем. Тому я неймовірно вдячна всім і сподіваюся, що вам сподобалося завершення цього фіналу.
– Протягом усього тижня ви говорили про те, що вам вдавалося залишатися максимально зосередженою, попри всі події навколо. Але що ви відчули в ту мить, коли після реалізації матчболу впали на корт? Які емоції та думки були в голові?
– Я дуже нервувала і, чесно кажучи, ніби на мить втратила зв’язок із реальністю. Усі емоції просто накрили мене одночасно. Перед останніми розіграшами я неймовірно сильно хвилювалася, тому намагалася спрямувати ці нерви на те, щоб якісно бити по м’ячу й добре працювати ногами. Тож це був справжній вибух емоцій.
– Цікаво, що Джессіка Пегула також здобула свій перший титул саме тут, у Вашингтоні, у 2019 році. Ваш шлях до титулу цього тижня теж був неймовірно складним: ви обіграли трьох перших сіяних. Озираючись назад, наскільки важливим для вас є цей турнір, зважаючи на рівень суперниць, яких ви перемогли не лише тут, а й останнім часом загалом?
– Я винесла дуже багато позитивного з цього турніру. Мені здається, що завершила цей турнір у кращій формі, ніж розпочала його. З кожним матчем я ставала сильнішою і дізнавалася про себе щось нове. Це, безумовно, додає мені великої впевненості. Надзвичайно приємно бачити, що вся робота, яку ми виконували поза кортом і на тренуваннях, починає проявлятися вже під час матчів.
– Це не лише величезне особисте досягнення, а й історична перемога. Ви вже не вперше творите історію у своїй кар’єрі. Як вам вдається поєднувати особисту радість із розумінням того, що цей успіх означає дуже багато для великої кількості людей?
– Так, я вже багато разів говорила про це, але насамперед це досягнення для мене самої. Це моє особисте досягнення. Я дуже багато працювала заради цього. І, Боже мій, виграти турнір категорії WTA 500 – це просто неймовірно. Для мене це справді величезна віха. На початку цього тижня я навіть уявити не могла, що триматиму в руках цей трофей. Якщо чесно, навіть на початку року не могла такого собі уявити. Іноді такі речі просто трапляються несподівано. Я неймовірно бережу такі моменти й ціную їх.
– Ви виграли турнір WTA 500, але ще й один із найскладніших за складом учасниць. Ви перемогли олімпійську чемпіонку, чинну чемпіонку турніру, а також першу, другу й третю сіяних. Наскільки ви пишаєтеся тим, що змогли пройти такий шлях і подолати всі ці труднощі?
– Так, це була справді дуже крута гора, на яку потрібно було піднятися. Ще перед початком турніру я знала, що конкуренція буде надзвичайно високою. У мене також була неймовірно складна сітка. Кожен матч ставив переді мною нові виклики. Тому я справді надзвичайно пишаюся собою. Думаю, цього тижня мені довелося пройти через чимало випробувань. Я дуже щаслива.
– Як ви вважаєте, наскільки цей титул може допомогти вам у подальшій кар’єрі?
– Думаю, така кількість матчів, проведених на настільки високому рівні, проти тенісисток такого класу, як ви вже сказали, насамперед додає мені досвіду й більше часу на корті саме на такому рівні. І, думаю, це неминуче сприятиме моєму прогресу та підвищенню рівня моєї гри. Я вірю, що чим більше часу проводиш на такому рівні, тим сильнішою стаєш і тим більш стабільно граєш. Тому всі ці матчі, усі ці години на корті – це просто ще один безцінний досвід у мою скарбничку.
