Експерша ракетка світу Наомі Осака відповіла на запитання журналістів після перемоги над Лейлою Фернандес у четвертому колі турніру WTA 1000 у Торонто
– Наомі, вітаємо. Сьогодні ви здобули чудову перемогу над дуже серйозною суперницею, яка до того ж мала на своєму боці підтримку домашньої публіки. Що стало ключем до вашої перемоги?
– Думаю, сьогодні мені дуже допомогла подача. Крім того, я намагалася, коли це було можливо, грати стабільно й не намагатися робити надто багато.
– Завдяки чому ваша подача сьогодні була настільки ефективною? Що вам найбільше сподобалося у своїй подачі?
– Я б сказала, що коли перша подача проходила, вона давала мені перевагу в розіграші. Звісно, Лейла чудова суперниця і, я б сказала, займає досить агресивну позицію на корті, тому я просто намагалася грати якомога стабільніше й робити максимум того, на що була здатна сьогодні.
– Якщо говорити про чвертьфінал, цікаво, що ви ще жодного разу не грали проти Олени Рибакіної в офіційному матчі. Як ви оцінюєте це протистояння та загалом її гру?
– Олена неймовірна тенісистка. Цього року ми двічі тренувалися разом – в Австралії та на Ролан Гаррос. Обидва тренування були дуже хорошими, тому мені цікаво зіграти з нею вже в матчі. У неї чудова подача, вона грає агресивно, а мені завжди неймовірно подобається грати проти найкращих тенісисток.
– Кілька років тому, коли ви були тут, у Торонто, ви сказали, що, щойно ступаєте на хардовий корт, перетворюєтеся на комікси Сейлор Мун. Коли починається літня серія турнірів на харді, у вас одразу все стає на свої місця і ви почуваєтеся максимально комфортно?
– Якщо чесно, я б не сказала, що все одразу стало на свої місця, тому що у Вашингтоні почувалася трохи не у своїй тарілці. Я рада, що зіграла там, бо не впевнена, що після трави, якби Торонто був моїм першим турніром, я виступила б тут так само добре, тому я рада, що вже мала за плечима досвід виступу у Вашингтоні. Але, звісно, хард – це єдине покриття, на якому я вигравала титули, і, думаю, це не просто так. Хоча цього року я не мала нічого проти трави.
– Як ви оцінюєте сьогоднішній рівень гри Лейли? Враховуючи її агресивну позицію на корті, наскільки складно було не піддатися цьому й не почати самій грати ще агресивніше? Ви казали, що хотіли насамперед зберігати стабільність.
– Думаю, всі знають її стиль гри. Саме завдяки йому вона досягла того рівня, на якому перебуває зараз. І ще завдяки своєму настрою та ставленню до гри. У цьому плані вона справді неймовірна.
Щодо мене, то пам’ятаю нашу першу зустріч у Нью-Йорку. Тоді я взагалі нічого про неї не знала. Пам’ятаю, що сильно панікувала, тому що захищала титул на тому турнірі, а ще тому, що вона грала в дуже високому темпі. Тому кумедно, що цього разу фавориткою була вже вона. А я просто думала: “Спробуй поводитися як досвідчена тенісистка, якою ти вже є, повертай м’ячі в корт і намагайся вести матч у своєму темпі”.
– Ви говорили про те, що є перфекціоністкою. Сьогодні ви провели чудовий матч, як і проти Елізе Мертенс. Чи є у вашій грі щось, над чим ви все ще хотіли б попрацювати, чи загалом задоволені тим, як усе складається на цьому турнірі?
– Якщо чесно, я не думаю, що сьогодні зіграла чудово. Думаю, я просто зробила максимум із того, на що була здатна саме сьогодні. Розумієте, про що я? Є багато речей, які я хотіла б зробити краще. Якщо чесно, коли сьогодні виходила на корт, то чомусь дуже нервувала. Думаю, це було через те, що я не знала, чого очікувати від публіки. Напередодні мене багато розпитували про Лейлу, і через це я почала надто багато про все думати. Тому кілька разів під час матчу я намагалася позіхати, щоб заспокоїтися, тому що чула, що це допомагає розслабити м’язи й усе таке. Загалом я неймовірно рада, що змогла перемогти у двох сетах, але не можу сказати, що почувалася на корті якось неймовірно.
– Очевидно, що публіка підтримувала вашу суперницю. Що ви думаєте про сьогоднішню атмосферу і що вам сподобалося в тому, як ви впоралися з цією ситуацією?
– Навіть не знаю. Думаю, зараз у мене вже є досвід, я провела набагато більше матчів перед різною публікою. Але водночас це весело. Наприклад, у Вашингтоні я грала проти Алекс [Еали], і, якщо чесно, публіка там дуже доброзичливо до мене ставилася, за що я була їй надзвичайно вдячна. Але грати проти публіки, яка вболіває не за тебе, теж весело, тому що в тебе з’являється такий настрій: “Я покажу вам, на що здатна”.
– Продовжуючи цю тему: минулого року ви грали у фіналі проти Вікторії Мбоко, і вона, звісно, була фавориткою місцевої публіки. Чого ви навчилися з того досвіду, що допомогло вам сьогодні в матчі проти ще однієї канадської тенісистки?
– Так, я теж про це думала. Думаю, минулий рік точно не був найкращим періодом у моїй кар’єрі, але, думаю, я багато чого з цього винесла. Я навчилася бути набагато спокійнішою і просто сприймати все розіграш за розіграшем або принаймні намагатися робити це настільки добре, наскільки можу. А ще я навчилася цінувати такі моменти, тому що колись настане час, коли я озирнуся на свою кар’єру і, можливо, скажу доньці: “Знаєш, у мої часи (сміється) я грала в Торонто, проти мене вболівав цілий стадіон, але я зробила все, що могла”.
